Ты привык ко мне, как привыкают пить по утрам кофе. Сначала ты попробовал, один глоточек, и тобой овладел сладострастный, бурный поток удовольствий от неведомого до сих пор ароматного напитка. Тебе хотелось пить его всегда, вкушать всю эту удивительную палитру вкусов и ароматов. И вот, обольстившись, ты превратил это в некий особый ритуал, каждым новым утром […]
Спрячься от бетона, не шепчи о боли Не ходи кругами, мимо не пройдешь Не срывай обои, не страдай бемолем Очень громко правда ведь, когда ты врешь. Спрячься от простуды, мир того не стоит, Берег бичеванья суточно открыт, И стелясь в обидах – не черти устоев Истина от трона далеко лежит.
Жертва. Ее снова манила ночь. Прохладная, нежная, немножко оккультная. Когда тебя бархатно обволакивает, обнимает, ласково вливает в твои уши несвязный, мистический шепот. До дрожи в коленях, до судорог в пальцах. Прохладных и страстных пальцах. Эта ночь держит в постоянном напряжении, ожидании. Манит. В ней есть что-то горькое, что-то от разочарования, но она очаровывает тебя с […]
«Ива склонилась и спит, И кажется мне, соловей на ветке Этоеё душа» Мацуо Басе Ох і нерозумні ж! Що за звичка згубна – щастя десь собі шукати? Думала порошина всередині торнадо… Віднесло її за вітром в рай. *** Пташка сіла на паркан , що був розмальований чорним. Вернутись до верби – то як жити в […]
Когда твои года успеют сжечь двутомник Ленина, Не истекая мыслями, как кровью, по бунтующей стене, Встань на колени пред сибирскими оленями, За то, что вытерпели все ножи в своей спине.
Sadness Waltz Я знала тебе все життя. Хто ти, Незнайомцю? Крок. Різкий вітер. Пахне посіченим гіллям, як волоссям маминим. Осінь. Ще Крок. Хтось попереду дістає щиру посмішку з червоної кишені куртки І одягає її на своє бліде обличчя. І те Бліде, аристократичне, фальшиво усміхнене обличчя кидає в мене своїми гордосумними смарагдами. Прямо в ціль. Вони […]
Ты на постель свою весь мир бы привлекла, О, женщина, о, тварь, как ты от скуки зла! Чтоб зубы упражнять и в деле быть искусной - Съедать по сердцу в день - таков девиз твой гнусный. Зазывные глаза горят, как бар ночной, Как факелы в руках у черни площадной, В заемной прелести ища пути к […]
Разбей меня на солнце и пепел, смеясь Укрой теплом колкой, как спицы землей Не жалей обо всех, что стекают по мне, словах Ты виновен, как жалкий мир, предо мной Все сломалось,, что мы разбросали в листьях И теперь там горит искренняя пустошь И джаз, и джаз пятиться в письмах Туда, где стреляют гвоздями в […]
Billie Holiday – Gloomy Sunday В’язкими туманами налипає пітьма на мої скроні. Витираю чоло від багатоповерхівок, струшуючи їхні залишки на попелястий грунт. Може через надцять сотень років тут виростуть радіаційні багатоповерхові гриби і послужать чотириоким “людям” за більш менш безпечну їжу. Над моїми грудьми нависають привиди щойнопомерлих ідей, які вирячились на мене своїми обуреними баньками, […]
…И судорожно ревновать твои пальцы к струнам… Пропуская в башке легионы абсурдов Пропадая в толпе закаленных сарказмом Разбиваясь на пиксели в новом маразме Угасание с парком осенним на пару Не на пару с тобой, без твоей бас-гитары И без тонущих в славе безмозглых артистов Что своей примитивностью в мире зависли […]
…Світилися струмом Натягнуті струни Натягнуті нерви Що з,єднують нас А ми жовті квіти Вмираючі діти Забуті шедеври Цвітем один раз… Давно не було чути про епохи Чи то попільничка віків така переповнена?… Ми солодко мліли від знемоги Ми тішились страхом Чи то його відсутністю… Ми рвали ромашки Гадали І падали в прірву. […]
Густа темрява висить у порожньому коридорі Єдина лампа востаннє миготить Перед своєю смертю Вальсує колючий Збуджуючий протяг Лиш половина ночі А вранці уже на потяг Солодко гріє непевний страх Чого боятися, коли ти самотній? Щастя хіба…
…щоб прокинулись.. і вдарили мої очі, прямо в зіниці прозоро-бісерною, молочно-чистою посмішкою дитини. Щоб прокинулись… і розсипались мандаринами на тротуарі, мовби натхненні дерева по лісу. Щоб ніжилися зеленими коралями на мармуровій шиї мадам Псіхеї, і замерехтіли мудрістю як твої опалові рівні брови, і погойдалися на цьому останньому шматочку солодко-медового бабиного літечка. Щоб прокинулись! Щоб задзеленькотіли […]
Агонії розсипались по вулиці Як апельсини в неуважної пані І тепер звучить звідусюди «Диво» І нікотин на голих колючих деревах Порожньо у вікнах Зимно в провулках Чи знайдеться сміливий Що здолає холодну пустелю зі свічок? Не намагайся. Цього не написано в скрижалях.