Words

…щоб прокинулись..
і вдарили мої очі, прямо в зіниці
прозоро-бісерною, молочно-чистою
посмішкою дитини.
Щоб прокинулись…
і розсипались мандаринами на тротуарі,
мовби натхненні дерева по лісу.
Щоб ніжилися зеленими коралями
на мармуровій шиї мадам Псіхеї,
і замерехтіли мудрістю як твої опалові рівні брови,
і погойдалися на цьому останньому шматочку
солодко-медового бабиного літечка.
Щоб прокинулись!
Щоб задзеленькотіли плямами сміху та відчаю
у цій такій спорожнілій від буднів
і щирій від неба,
фіалково-рясній душі поета.
Прокиньтесь, Слова!…